Інформація про премії, їх історія

Історія

Перша церемонія вручення нагород Денної премії «Еммі» пройшла в прайм-тайм в 1972 році, коли серіали Лікарі[en] і Загальна лікарня були номіновані за видатні досягнення, в категорії Денна Драма. У тому ж році серіал Лікарі виграв нагороду «Найкраще шоу» (англ. Best Show Daytime Emmy). Крім того, нагорода за «Видатні досягнення» (англ. Outstanding Achievement) за роль у денний драмі, була присуджена Марії Фікетт[en] з серіалу Усі мої діти[en]. Попередня категорія «Видатні досягнення в денних програмах» була додана один раз в 1968 році, коли був номінований Макдональд Кері[en], зірка серіалу Дні нашого життя. Через правила часу голосування, судді могли вирішувати нагородити або однією Еммі або взагалі не нагороджувати, і в підсумку вони вирішили, що ніхто з номінантів не заслуговував золотої статуетки. Це рішення обурило продюсера і сценаристку Агнес Ніксон (творець серіалів Інший світ[en], Усі мої діти[en] і Одне життя, щоб жити[en]), спонукавши його написати в Нью-Йорк Таймс, «… після перегляду фіаско недавньої церемонії нагородження Еммі, цілком можна розглядати як знак відмінності те, що ти проігнорований цією групою» (англ. «…after viewing the recent fiasco of the Emmy awards, it may well be considered a mark of distinction to have been ignored by this group.»)[3].

Давня зірка серіалу Загальна лікарня Джон Бередіно став провідним актором, удостоєним нагороди денного таланту (англ. daytime talent), особливого визнання за свою роботу. Перший окремий показ церемонії нагороджень, був зроблений тільки для денного телемовлення, він транслювався в 1974 році, з Channel Gardens в нью-йоркському Rockefeller Center. Ведучі церемонії нагороджень були Барбара Уолтерс і Пітер Маршалл. Тепер захід зазвичай проводиться в сусідньому Radio City Music Hall, з рідкісними трансляціями з Медісон-сквер-гарден. У 2006 році церемонія нагород Еммі була проведена в Долбі Театр у Лос-Анджелесі (вперше за межами Нью-Йорка), де проходили церемонії вручення Оскара, з моменту відкриття театру в 2001 році[4]. У Долбі Театр також проходили церемонії нагороджень Еммі у 2007 і 2008 роках.

Через відносно невелику кількість талантів в денний час телебачення, нагорода стала поширеною серед акторів, яких часто номінували повторно. Найбільш сумнозвісною з них є зірка серіалу «Усі мої діти» Сьюзен Луччі, чиє ім'я стало синонімом з тим, щоб бути марно номінованим на нагороду, після того, як вона була номінована на денну Еммі 18 разів, поки нарешті не виграла статуетку в номінації «Найкраща актриса», в 1999 році[5].

У 2003 році у відповідь на різку критику блоку голосування, за шоу з участю великого списку номінантів, додаткове голосування було додано до всіх чинних драматичних категорій[6]. Відоме як «попередні кандидатури», один або два актори з кожного шоу, вибираються щоб бути розглянутими як первинні кандидати на отримання нагороди[7]. 

 

Історія

У перший рік існування премії керівництво Академії повідомило всім членам, що проголосувати вони повинні до 15 серпня 1928 року. П'ятьма колегіям суддів, по одній із кожного відділу Академії, було доручено розглянути всі номінації. Десять номінантів, які отримали найбільшу кількість голосів, були спеціально відібрані, а в короткий список номінантів потрапило лише троє. Потім центральна рада суддів визначила переможців, чиї імена були названі в терміновому порядку. На відміну від сьогоднішніх церемоній, тоді лауреати премій оголошувалися набагато раніше, ніж проходило вручення призів.

Перемога Мері Пікфорд у номінації «Найкраща жіноча роль» за фільм «Кокетка», фільм, який бачили тоді кілька осіб, була абсолютним розчаруванням у суспільстві й створила великий шум серед кінокритиків. Пікфорд перемогла, як тоді говорили, тільки через те, що володіла на той момент статусом зірки німого кіно. Інші номінанти, Рут Чаттертон (фільм «Мадам Ікс») і Джинн Іглс (фільм «Лист»), здавалися більш гідними цієї статуетки, ніж Пікфорд.

Результатом цього скандалу стала реформа номінацій «Оскара», яка призвела до повної заміни процесу голосування. Тепер у короткий список номінантів відбирали представники всіх відділів Академії, а за переможця голосував увесь її членський склад. Проте і ця процедура зазнала критики, коли 1935 року актриса Бетті Девіс не була номінована за її акторський прорив у фільмі «Тягар пристрастей людських». Критики були в повному захваті від її перевтілення, статтю в журналі Life навіть підсумували словами «Девіс виконала найкраще перевтілення з тих, що коли-небудь втілювалися на кіноекрані американською актрисою». Похмурі фарби, в яких була поставлена стрічка, вплинули на касові збори. У підсумку майже ніхто з членів Академії не дивився картину. Журнал The Hollywood Reporter був настільки приголомшений такою зухвалістю, що просто не дав скандалу з Девіс піти в бік без бою. Академію закидали листами від голлівудських знаменитостей із вимогою дати актрисі справедливий шанс. Навіть Норма Ширер, котра номінувалася того року за фільм «Барретт з Уімпол-стріт», підтримала Девіс у важку годину.

Через кілька днів після того, як були оголошені номінанти, президент Академії Говард Естабрук зробив таку заяву: «…комітет прийняв рішення змінити правила голосування, щоб дати людині необмежену можливість зробити свій особистий вибір». У лютому 1935 року членам Академії шляхом вписування додаткового кандидата було офіційно дозволено вибирати того, хто найбільше припав їм до душі. Відразу після повідомлення про те, що Бетті Девіс таки увійшла в короткий список номінантів і змогла відвідати церемонію вручення, решта номінанток за найкращу жіночу роль, включаючи переможницю Клодетт Колбер, відмовилися прийти на захід.

У 2010 році Ніколаса Шарт'є, одного з продюсерів фільму «Володар бурі», не допустили на церемонію вручення нагород, бо він розіслав виборцям електронний лист, де просив оцінити його фільм «вище, ніж фільм за $500 мільйонів», йшлося про «Аватар», який теж претендував на звання найкращого фільму року. «Володар бурі» переміг, і пан Шарт'є отримав позолочену статуетку через місяць після церемонії. За офіційними правилами Академії, переглянутими у 2011 році, будь-яке пряме лобіювання телефоном чи електронною поштою заборонене. Після оголошення номінантів студії не мають права проводити кінопокази з безкоштовним частуванням чи випивкою — це було улюбленою тактикою у минулому. Організатори особливо стежать за відгуками, «що виставляють фільми конкурентів у поганому світлі», як у критичних виданнях, так і у соцмережах.[1]

У 2011 році акторка Мелісса Лео, відчувши брак уваги з боку відомих видань, сама оплатила рекламу на підтримку своєї акторської роботи у фільмі «Боєць». Того року вона отримала нагороду за найкращу жіночу роль другого плану.

Основні номінації

Потреба у спеціальних нагородах, окрім звичайних, була очевидною з самого початку. Двома з них у 1928—1929 роках були нагороджені кінокомпанія Warner Brothers за перший звуковий фільм «Співак джазу» (англ. The Jazz Singer) та Чарлі Чаплін за створення фільму «Цирк». 1934 року були додані три нові категорії нагород: «За монтаж», «За музичне оформлення» та «За найкращу пісню до фільму». У цьому ж році була здійснена спроба внести нове ім'я кандидата на нагороду під час фінального голосування. Нині така кампанія заборонена. За таємність результатів та підрахунки з 1935 року Академія доручила відповідати компанії Price Waterhouse, яка тепер називається Price Waterhouse Coopers.

1936 року вперше «Оскара» вручили у категоріях «Актор другого плану» та «Актриса другого плану». Категорія «За спецефекти» додалася 1939 року, її виграла компанія «20th Century Fox» (англ. 20th Century-Fox) за фільм «Прийшли дощі» (англ. The Rains Came). 1941 року вперше з'являється категорія «Документальне кіно». У 1947-му до участі в конкурсі були допущені іноземні картини. Того року нагороду дістала картина італійською мовою «Чистильники взуття» (італ. Shoe-Shine). 1948 року була додана нагорода в номінації «За костюми». У 1963 році нагорода «за спецефекти» була розбита надвоє: «Спеціальні звукові ефекти» та «Спеціальні візуальні ефекти». У 1981-му з'являється нагорода за вклад у розвиток кінотехнологій (нагорода Ґордона Соєра) та «Найкращий грим». 2001 року додалася категорія «Повнометражна анімація».

7 серпня 2018 року Академія кіномистецтва схвалила правила вручення премії в категорії «Найпопулярніший фільм року» (англ. Popular Film), яка мала вручатися, починаючи з 91-ї церемонії вручення «Оскара» у 2019 році.[2][3] Проте, згодом кіноакадемія заявила, що категорія «популярного фільму» потребує подальшого вивчення і тому її не буде на наступній 91-ій церемонії нагородження премією «Оскара», зазначивши, що «залишаючись прихильниками великої кількості фільмів, впровадження будь-якої нової нагороди за дев'ять місяців до початку церемонії створює виклики для вже випущених фільмів».[4]

Нині премія «Оскар» вручається за 24 основними номінаціями:

Номінація Англійська назва З якого року існує
Найкращий фільм року Best Picture 1929
Найкраща режисура Best Director 1929
Найкраща чоловіча роль Best Actor in a Leading Role 1929
Найкраща чоловіча роль другого плану Best Actor in a Supporting Role 1936
Найкраща жіноча роль Best Actress in a Leading Role 1929
Найкраща жіноча роль другого плану Best Actress in a Supporting Role 1936
Найкращий оригінальний сценарій Best Original Screenplay 1940
Найкращий сценарій-адаптація Best Adapted Screenplay 1929
Найкращий анімаційний повнометражний фільм Best Animated Feature 2001
Найкраща музика Best Original Score 1934
Найкраща пісня Best Original Song 1934
Найкращий міжнародний художній фільм Best International Feature Film 1947
Найкраща робота художника-постановника Best Art Direction 1929
Найкраща операторська робота Best Cinematography 1929
Найкращий звук Best Sound Mixing 1930
Найкращий анімаційний короткометражний фільм Best Animated Short Film 1931
Найкращий художній короткометражний фільм Best Live Action Short Film 1932
Найкращий монтаж Best Film Editing 1935
Найкращі візуальні ефекти Best Visual Effects 1939
Найкращий документальний повнометражний фільм Best Documentary Feature 1943
Найкращий документальний короткометражний фільм Best Documentary Short Subject 1943
Найкращий дизайн костюмів Best Costume Design 1948
Найкращий звуковий монтаж Best Sound Editing 1963
Найкращий грим та зачіски Best Makeup and Hairstyling 1981

 

Спеціальні номінації

Крім основних номінацій, «Оскари» вручаються також і в спеціальних номінаціях. Їхні володарі визначаються спеціально створеним комітетом Академії і вручаються поза основною церемонією. Нині таких номінацій 5:

  • Меморіальна Нагорода імені Ірвінга Тальберга, що вручається з 1938 р. за видатний продюсерський внесок у розвиток кіновиробництва;
  • Гуманітарна Нагорода імені Джина Гершолта, що вручається з 1956 р. персоні, що так чи інакше пов'язана з кінематографом, за видатні гуманістичні досягнення;
  • Почесний «Оскар», який вручається з 1929 р. за видатний внесок у розвиток кіномистецтва та за заслуги перед Академією;
  • «Оскар» за наукові й технічні досягнення та за художні фільми, присуджується з 1931 р. фільмам, поставленим студентами кіновузів США;
  • Нагорода імені Ґордона Соєра присуджується з 1981 р. інженерам-винахідникам, які за допомогою різних технологічних розробок у галузі розвитку й удосконалення кінотехніки внесли свій внесок у зміцнення авторитету світового кінематографа.

Застарілі номінації

У перші роки існування Оскара режисери номінувалися за двома категоріями — найкращий режисер драми і найкращий режисер комедії. Аналогічно, на «легку» та «серйозну» поділялась і робота композиторів. З 1930-х по 1960-ті роки премії за найкращий фільм, а також найкращу роботу художника і дизайнера по костюмах окремо вручалися за чорно-біле і кольорове кіно. Також у різні роки існували і номінації, які нині не вручаються:

  • Найкращий помічник режисера — з 1933 по 1937 рік
  • Найкраща хореографія — з 1935 по 1937 рік
  • Найкращі технічні ефекти — 1929 рік
  • Найкраща музика — адаптація або аранжування
  • Найкращий кольоровий короткометражний фільм — з 1936 по 1937 рік
  • Найкращий короткометражний фільм, знятий наживо на 2 бобіни — з 1936 по 1956 рік
  • Найкращий новаторський короткометражний фільм — з 1932 по 1935 рік
  • Найкраще літературне першоджерело — з 1929 по 1956 рік
  • Найкращі титри — 1929 рік
  • Найкраща унікальна та художня якість виконання — 1929 рік
  • Молодіжна нагорода Академії — з 1934 по 1960 рік
  • Найкращий документальний фільм — 1942 рік

 

Історія

Перше офіційне вручення Золотого глобуса відбулося у 1944 р. на кіностудії 20th Century Fox. Після цього, премія стала щорічною, церемонія нагородження нею протягом наступних десятиліть відбувалася в різних місцях країни[2]. Тільки на початку 1950-х Голлівудська асоціація іноземної преси ухвалила рішення заснувати спеціальну нагороду, яка була б символом визнання видатного внеску в кіноіндустрію. У 1952 р. цією премією був нагороджений видатний кіномитець Сесіль Де Мілль і з того часу була заснована окрема нагорода його імені. Зокрема, перший Золотий глобус отримав Волт Дісней у 1953 р.

Зазвичай церемонія нагородження проводилася журналістами, що входять у вищезазначену асоціацію. Однак, в 1958 році Френк Сінатра з друзями раптово експромтом зайняли сцену і почали церемонію нагороди. Їхній виступ так сподобався авдиторії, що і наступного року їм також довірили проведення церемонії.

У 1963 році була введена символічна нагорода «Міс Золотий глобус». У цьому ж році її отримали Єва Сікс і Донна Даглас, за внесок в кіно і телебачення, відповідно[3]. Згодом цю нагороду почали давати і чоловікам запровадивши титул «Містер Золотий глобус», так, на 52-ій церемоній нагородження у 1995 році, першу нагороду отримав Джон Кларк Гейбл, син легендарного актора Кларка Гейбла та Кей Вілльямс. Зазвичай цю нагороду отримують діти відомих акторів та знаменитостей. З 2018 року ця симолічна нагорода змінила назву на більш змістовну та гендерно нейтральну — «Посол Золотого Глобуса». У цьому ж році її отримала Сімон Гарсія Джонсон, донька актора Двейна Джонсона і продюсерки Дені Гарсії.

Визнаючи велику роль анімаційних фільмів в індустрії, на початку 2006 р. Голлівудська асоціація іноземної преси оголосила про своє рішення ввести з того року нагороду за найкращий анімаційний фільм. Перша така нагорода відбулася на 64-й церемонії вручення «Золотого глобусу».

Через пандемію захворювання COVID-19 церемонію вручення премії 2021 року перенесли з початку січня на 28 лютого; захід традиційно пройде в готелі «Беверлі-Гілтон» у Беверлі-Гіллз, Каліфорнія.[4][5]

 

 

«Золота́ па́льмова гі́лка» (фр. Palme d'Or) — головна премія Каннського кінофестивалю. Свою сучасну назву вона отримала 1955 року. З 1946 по 1954 рік вища нагорода фестивалю називалася «Гран-прі» (Grand Prix — великий приз). Вважається однією з найпрестижніших нагород у світі кіно. За всю історію кінофестивалю жоден кінорежисер не зміг завоювати цю нагороду тричі. Двічі «Золотою пальмовою гілкою» володіли: Альф Шеберґ (1946, 1951) Френсіс Форд Коппола (1974, 1979), Білле Аугуст (1988, 1992), Емир Кустуриця (1985, 1995), Сьохей Імамура (1983, 1997), брати Жан-П'єр Дарденн і Люк Дарденн (1999, 2005) та Міхаель Ганеке (2009, 2012).


История

Премия «Грэмми» имеет корни в проекте Голливудской «Аллеи славы». Подбирая в 1957 году исполнителей для включения на аллею, лидеры музыкальной индустрии (топ-менеджеры пяти рекорд-лейблов: Columbia, Capitol, Decca, MGM и RCA[6]) решили создать новую почесть, отмечающую артистов не за популярность, а за творческие достижения[2]. Ранняя концепция аллеи просто не позволяла чествовать музыкантов, которые не имели высоких продаж[6]. Для воплощения этой идеи рекорд-компании учредили специальную организацию — Национальную академию искусства и науки звукозаписи (NARAS)[2]. Последняя была формально основана 28 мая 1957 года на встрече представителей лейблов в ресторане Brown Derby, Лос-Анджелес[6]. В этом же городе вскоре открылся её первый офис[3].

Среди вариантов именования новой премии в какой-то момент рассматривалось «Эдди» — в честь изобретателя фонографа, Томаса Эдисона. Тем не менее его отвергли из-за возможных ассоциаций с Эдди Фишером. В итоге своё название, «Грэмми», премия получила в честь изобретения Эмиля Берлинера — граммофона[7]. Данный вариант был отобран по результатам конкурса, объявленного NARAS через СМИ. Победительницей в нём стала Джей Данна из Нового Орлеана[8]. И хотя она была не единственной, кто предложил такое название, но марка на её письме оказалась погашена наиболее ранним числом среди всех пришедших. В качестве приза NARAS подарила ей 25 альбомов на грампластинках[9]. Лауреатам же будущей премии решили вручать миниатюрную позолоченную статуэтку в виде граммофона[10].

Изначально в премию были введены категории для самой разной музыки и областей музыкального бизнеса того времени: классики, джаза, ритм-н-блюза, кантри, комедии, разговорного жанра, саундтреков для кино, записей для детей и Бродвейских постановок и даже таких стремительно терявших популярность форматов как биг-бэнды и неклассические оркестры[11]. Общее число категорий тогда составляло 28[12]. Однако несмотря на то, что главным хитом в США на момент создания NARAS являлась песня «All Shook Up» Элвиса Пресли, среди них не значился рок-н-ролл[13]. Консервативные топ-менеджеры академии в то время сочли его проходящим веянием на пару-тройку лет[11]. Окончательное признание рок-музыки у NARAS в итоге затянулось на многие годы (до конца 1970-х)[14].

Первые номинанты на «Грэмми» были объявлены 16 марта 1959 года. Среди них доминировали состоявшиеся мейнстримовые звёзды эпохи — Фрэнк Синатра, Пегги Ли и Перри Комо, но соответствовавшие критериям премии записи от популярных тогда Чака Берри, Литтл Ричарда, Ричи Валенса, Бадди Холли и The Crickets представлены не были[15]. Награды вручались 4 мая 1959 года, отмечая достижения в сфере звукозаписи за 1958 год[2]. Церемония прошла одновременно на двух площадках — в отелях Beverly Hilton в Беверли-Хиллз и Park Sheraton в Нью-Йорке[3]. Первыми лауреатами в главных номинациях стали Генри Манчини («Альбом года») за саундтрек The Music From Peter Gunn, итальянский крунер Доменико Модуньо («Запись года» и «Песня года») за композицию «Nel Blu Dipinto Di Blu (Volare)».

Вторая церемония «Грэмми» впервые демонстрировалась по телевидению (31 ноября 1959, телекомпанией NBC)[16]. Однако из-за низкого на тот момент престижа премии, нехватки финансов у NARAS и невозможности гарантировать вещателю участие в мероприятиях наиболее популярных артистов, съемки и телепоказы двух следующих награждений не проводились[17]. Возобновились они только в 1963 году (с пятой церемонии), получив название «Best on Record»[17]. Начиная с 1971 года лауреаты премии чествовались уже в прямом эфире благодаря трансляциям телекомпании ABC (с 13-й церемонии)[18]. Тогда же телевизионная версия шоу вместо прежнего «Best on Record» стала известна как «Grammycast»[8]. На конец 2010-х годов церемонии «Грэмми» транслировались в 170 странах мира[19].

Между тем, по мере изменения музыкальных вкусов, происходили трансформации и в категориях премии. Так, с 1961 года начали вводиться рок-номинации, но с 1967 они пропали вновь и отсутствовали до 1979[20]. Фолк был добавлен в 1959 году и к 1970 заменён более широкой категорией этнических и традиционных записей. В 1975 году появилась номинация для латинской музыки[2]. Блюз не имел собственных категорий вплоть до 1982 года, а рэп и хард-рок/метал — до конца 1980-х. В результате постоянного расширения перечня категорий, их количество к 1995 году выросло с первоначальных 28 до 87[21]. В 1997 году NARAS учредила свой латиноамериканский аналог — Latin Academy of Recorded Arts and Sciences[22]. Тремя годами позже была вручена первая «Латинская „Грэмми“»[23].

Хотя формально материальным выражением премии «Грэмми» для артистов служит только граммофонная статуэтка, следствием получения этой почести часто является также существенный рост продаж их музыкальных записей. Например, когда дебютный проект Норы Джонс Come Away with Me (2002) завоевал награду «Альбом года», его продажи подскочили на 237 %[24]. Для победившего в этой же номинации альбома Тони Беннета MTV Unplugged (1994) этот показатель составил более 500 %, а пластинка Бонни Рэйтт Nick of Time (1988), достигшая сперва позиции № 22 в чартах, став «Альбомом года» взлетела на вершину[25]. Среди рекордсменов премии по количеству завоёванных статуэток — дирижёр Георг Шолти как индивидуальный артист (31) и U2 как музыкальный коллектив (22)[10].

Области и категории

Большая четвёрка

Основная область (англ. General Field), в которой отмечаются работы независимо от принадлежности к музыкальным жанрам и прочей отраслевой специфики, включает четыре категории. Поскольку они являются наиболее престижными, то неформально известны также как «Большая четвёрка» (англ. The Big Four)[26]:

Поп-музыка

Танцевальная/электронная музыка

Инструментальная музыка

Рок

Альтернативная музыка

R&B

Рэп

Кантри

Нью-эйдж

Джаз

Госпел/современная христианская музыка

Латинская музыка

  • Лучший латинский поп-альбом (Best Latin Pop Album)
  • Лучший латинский рок/альтернативный альбом (Best Latin Rock/Alternative Album)
  • Лучший альбом региональной мексиканской музыки (включая техано) (Best Regional Mexican Music Album (Including Tejano)
  • Лучший альбом тропического латино (Best Tropical Latin Album)

Американская рутс-музыка

  • Лучшее рутс-исполнение (Best American Roots Performance)
  • Лучшая американская рутс-песня (Best American Roots Song)
  • Лучший американа-альбом (Best Americana Album)
  • Лучший блюграсс-альбом (Best Bluegrass Album)
  • Лучший альбом традиционного блюза (Best Traditional Blues Album)
  • Лучший альбом современного блюза (Best Contemporary Blues Album)
  • Лучший фолк-альбом (Best Folk Album)
  • Лучший альбом региональной рутс-музыки (Best Regional Roots Music Album)

Регги

Этническая музыка

  • Лучший альбом этнической музыки (Best World Music Album)

Для детей

  • Лучший альбом для детей (Best Children’s Album)

Разговорный жанр

  • Лучший альбом разговорного жанра (включая поэзию, аудиокниги и рассказы) (Best Spoken Word Album (Includes Poetry, Audio Books & Storytelling)

Комедия

  • Лучший комедийный альбом (Best Comedy Album)

Мюзикл

  • Лучший альбом музыки к мюзиклу (Best Musical Theater Album)

Визуальные медиа

Музыка для кино, ТВ, видеоигр и прочего.

Сочинение/аранжировка

  • Лучшая инструментальная композиция (Best Instrumental Composition)
  • Лучшая аранжировка, инструментальная или а капелла (Best Arrangement, Instrumental or A Cappella)
  • Лучшая аранжировка для инструментов и вокала (Best Arrangement, Instruments and Vocals)

Упаковка

  • Лучшая упаковка записи (Best Recording Package)
  • Лучшая упаковка коробочной или специальной ограниченной версии (Best Boxed or Special Limited Edition Package)

Аннотации

  • Лучшие аннотации к альбому (Best Album Notes)

Исторический материал

  • Лучший альбом исторически значимого материала (Best Historical Album)

Продакшн (неклассическая музыка)

  • Лучший звуковой дизайн альбома, неклассического (Best Engineered Album, Non-Classical)
  • Продюсер года, неклассический (Producer of the Year, Non-Classical)
  • Лучшая ремикшированная запись, неклассическая (Best Remixed Recording, Non-Classical)

Продакшн (объемное звучание)

  • Лучший альбом объёмного звучания (Best Immersive Audio Album)

Продакшн (классическая музыка)

  • Лучший звуковой дизайн альбома, классического (Best Engineered Album, Classical)
  • Продюсер года, классический (Producer of the Year, Classical)

Классическая музыка

  • Лучшее оркестровое исполнение (Best Orchestral Performance)
  • Лучшая оперная запись (Best Opera Recording)
  • Лучшее хоровое исполнение (Best Choral Performance)
  • Лучшая камерная музыка/исполнение малым ансамблем (Best Chamber Music/Small Ensemble Performance)
  • Лучшее классическое инструментальное соло (Best Classical Instrumental Solo)
  • Лучший классический сольный вокальный альбом (Best Classical Solo Vocal Album)
  • Лучший классический концептуальный альбом (Best Classical Compendium)
  • Лучшая современная классическая композиция (Best Contemporary Classical Composition)

Музыкальный клип/фильм

Особые награды

В рамках премии «Грэмми» вручается ряд наград за особые достижения или вклад в музыку:

  • «За жизненные достижения» — за выдающийся творческий вклад в области звукозаписи в течение всей жизни.
  • Trustees Award — за существенный вклад в звукозапись, не связанный непосредственно с исполнением музыки.
  • Technical GRAMMY Award — за выдающийся технический вклад в звукозапись.
  • Зал славы премии «Грэмми» — отмечает записи, имеющие долгосрочную качественную или историческую значимость.
  • Персона года MusiCares — за творческие достижения и приверженность филантропии.

 

Исключённые категории

В разделе сгруппированы категории премии «Грэмми», в которых происходило награждение в прошлом, ныне исключённые.

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Berlinale Talents

Изображение
Berlinale Talents From Wikipedia, the free encyclopedia Jump to navigation Jump to search This article does not cite any sources . Please help improve this article by adding citations to reliable sources . Unsourced material may be challenged and removed . Find sources:   "Berlinale Talents"  –  news   · newspapers   · books   · scholar   · JSTOR ( January 2017 ) ( Learn how and when to remove this template message ) Berlinale Talents (previously Berlinale Talent Campus) , is the annual summit and networking platform of the Berlin International Film Festival (also called Berlinale) for 250 outstanding creatives from the fields of film and drama series, with the events taking place in February at the three venues of HAU Hebbel am Ufer Theatre in Berlin-Kreuzberg. The initiative was founded in 2003 under the title Berlinale Talent Campus after the director of the Berlin International Film Festival Dieter K...
Далее...

Berlin Film Festival

Изображение
Берлінський міжнародний кінофестиваль Нагороди Конкурс Золотий ведмідь  • Срібний ведмідь ( Гран-прі журі  • Найкраща режисура  • Найкраща акторка  • Найкращий актор  • За видатний внесок у мистецтво  • Найкращий сценарій  • Приз Альфреда Бауера ) Спеціальні та незалежні нагороди Найкращий дебют  • Камера Берлінале • Кришталевий ведмідь • Приз ФІПРЕССІ  • Приз екуменічного журі  • Премія «Тедді» Роки проведення 1951  • 1952  • 1953  • 1954  • 1955  • 1956  • 1957  • 1958  • 1959  • 1960  • 1961  • 1962  • 1963  • 1964  • 1965  • 1966  • 1967  • 1968  • 1969  • 1970  • 1971  • 1972  • 1973  • 1974  • 1975  • 1976  • 1977  • 1978  • 1979  • 1980  • 1981  • 1982  • 1983  • 1984  • 1985  • 1986  • ...
Далее...

Golden Leopard

Golden Leopard From Wikipedia, the free encyclopedia Jump to navigation Jump to search The Golden Leopard ( Italian : Pardo d'oro ) is the top prize at the Locarno International Film Festival , an international film festival held annually in Locarno , Switzerland since 1946. Directors in the process of getting an international reputation are allowed to be entered in the competitive selection. The winning films are chosen by a jury. The award went under many names until it was named the Golden Leopard in 1968. The festival was not held in 1951 and the prize was not awarded in 1956 and 1982. As of 2009 René Clair and Jiří Trnka are the only two directors to have won the award twice, both of them winning in consecutive years. Golden Leopard winners For the first two years the award was known as Best Film ( Miglior film ). Then for several years the award went by the name of Grand Prize ( Gran premio ). In 1950 and 1951 the award was from the ...
Далее...